Додаткові матеріали за темою: Біографія Ціолковського Костянтина Едуардовича 
Маловідомі факти
про Костянтина Едуардовича Ціолковського
Друкується за статтею “Дворянин у міщанстві: ким був за національністю Ціолковський та інші маловідомі факти” (рос.). Опублікована 19 червня 2019 року на сайті dzen.ru
Костянтин Едуардович Ціолковський – не тільки вчений, який значно випередив свій час (та й наш теж), а й украй неординарна особистість. Науковець зі світовим ім’ям, про якого начебто мало б бути відомо все, насправді мав безліч секретів, про які широкому загалу невідомо й досі.
Син поляка і татарки
Почати з того, що великий російський і радянський учений К.Е. Ціолковський (1857-1935) був не зовсім росіянином, вірніше, навіть зовсім не росіянином. Як не росіянином і навіть не українцем був ще один «космічний» учений, який походив із Полтавщини і суттєво випередив свою епоху, – Кондратюк, який описав теорію міжпланетних сполучень. Значну частину життя він прожив за чужим паспортом, будучи сином єврея та німецької баронеси.
Але повернемося до Ціолковського. По батьківській лінії він походив зі збіднілого польського дворянського роду – Ciołkowski (польською). За родинним переказом, рід Ціолковських вівся від українського козака Северина Наливайка, керівника повстання XVI століття. Ймовірно, нащадки Наливайка були заслані в Плоцьке воєводство, де поріднилися з дворянським родом Ціолковських.
Перша згадка про приналежність Ціолковських до дворянського стану відноситься до 1697 року. Засновником роду був якийсь Мацей, який залишив своїм трьом синам у спадок селища Велике Целкове (Телятникове), Мале Целкове і Снігове. Незабаром після першого поділу Речі Посполитої, 1777 року, прадід К. Е. Ціолковського Томаш (Фома) продав маєток Велике Цилкове та переселився до Бердичівського повіту Київського воєводства, а потім – до Житомирського повіту Волинської губернії. Фактично Ціолковські втратили свій дворянський титул, але 1834 року дід К. Е. Ціолковського, Ігнатій Хомич, повернув собі і своїм нащадкам дворянське звання. Ціолковські згадали і про свій герб – Яструбець (Ястшембець, Ястрешембець), що має дуже давнє походження.
Батько майбутнього вченого, Едуард Гнатович (1820-1881), народився недалеко від Рівного на заході України і здобув непогану освіту в Санкт-Петербурзі. Але, судячи зі спогадів його великого сина, кар’єра його йшла радше вниз, ніж угору. Батько К.Е. Ціолковського служив лісничим у віддалених губерніях Російської імперії, і на те були свої вагомі причини. Як польський патріот він співчував польському народно-визвольному руху і не раз приймав у себе вдома його активних діячів. Хоча сам Е.І. Ціолковський не вживав жодних дій для повалення російського самодержавства або здобуття Польщею незалежності, доноси сусідів і охранка «працювали добре».
Мати К.Е. Ціолковського – Марія Іванівна Юмашева (1829-1870) походила з татарського роду, представники якого за Івана Грозного переселилися в район Пскова. Батьки Марії Іванівни були касимовськими татарами, які жили на території Рязанської губернії. Вони мали чин дрібнопомісних дворян і володіли бондарною та кошиковою майстернями.
Батьки К.Е. Ціолковського зустрілися, одружилися і народили свого великого сина в селі Іжевське недалеко від Рязані, де вони проживали в 1849-1860 роках. Едуарда Гнатовича направили туди по службі, а Марія Іванівна потрапила туди з Касимова, також розташованого недалеко від Рязані.
У 9 років хлопчик Костя, катаючись на санчатах, застудився і захворів на скарлатину. Унаслідок ускладнення він на все життя частково втратив слух. Ця подія зіграла величезну роль у його житті: втративши нормальне спілкування з оточуючими, Костя занурився у внутрішній світ власних досліджень. 1868 року Едуард Гнатович був змушений через роботу переїхати разом із сім’єю до В’ятки, де вони прожили кілька років, перш ніж повернутися до Рязані.
У Рязані Костянтин, який вже подорослішав, вщент посварився з батьком: розбираючи мікроскоп Едуарда Гнатовича, він загубив одне зі стекол і нічого не сказав про зникнення. Батько дав мікроскоп на деякий час знайомому, а коли той повернув його, звинуватив у зникненні знайомого. Коли все з’ясувалося, батько і син Ціолковські посварилися аж до того, що Костянтин з’їхав від батьків і зняв кімнату на гроші від приватних уроків у якогось Палкіна. Характерно, що той був поляком, який нещодавно повернувся із заслання із Сибіру.
Особисте і сімейне життя
На широко відомих сімейних фотографіях К.Е. Ціолковського з його власною сім’єю ми бачимо, що його дружиною була неприваблива і, скоріше за все, малограмотна жінка – явно не типаж Склодовської-Кюрі – жінки, яка могла не лише скласти гідну партію чоловіку-дворянину, а й допомагати йому в його наукових пошуках. Варвара Євграфівна Соколова (1857-1940) була донькою одного вдівця, який жив на околиці Боровська, куди Костянтин приїхав як учитель 1880 року. Соколов здав житло молодому вчителеві, а той одружився з його донькою: посагу Ціолковський за нареченою ніякого не взяв, весілля не було, вінчання не афішувалося.
Костянтин Едуардович дотримувався тих поглядів, що дружина потрібна тільки для народження дітей: тільки в Боровську в Ціолковських народилося четверо дітей: Любов (1881) і сини Ігнатій (1883), Олександр (1885) та Іван (1888). Ціолковські жили бідно, але, за словами самого вченого, «в латках не ходили і ніколи не голодували». Більшу частину своєї платні Костянтин Едуардович витрачав на книжки, фізичні та хімічні прилади, інструменти, реактиви.
В автобіографії «Риси мого життя» Ціолковський так описував свій вибір дружини: «Настав час було одружуватися, і я одружився з нею без любові, сподіваючись, що така дружина не буде мною крутити, буде працювати й не завадить мені робити те саме. Ця надія цілком виправдалася. Вінчатися ми ходили за чотири версти, пішки, не вбиралися, до церкви нікого не пускали. Повернулися – і ніхто про наш шлюб нічого не знав».
Але, як часто буває, такому цинічному ставленню до шлюбу передував крах романтичних надій на справжнє кохання. У 17 років юний Костянтин, відправлений до Москви на навчання, на гроші батька винаймав кімнату в прачки «в будинку відомого мільйонера Ц». Дочка цього мільйонера зацікавилася Костянтином, і вони стали листуватися протягом кількох місяців, поки батьки дівчини не знайшли листа, а її батько заборонив підтримувати зв’язок.
Воно й зрозуміло, сам Ціолковський так згадував про своє життя в столиці: «Крім води і чорного хліба у мене тоді нічого не було. Кожні три дні я ходив у булочну і купував там на 9 копійок хліба. Таким чином, я проживав на місяць 90 копійок». Костянтин пересувався Москвою тільки пішки, а всі гроші витрачав на книжки, прилади та хімічні препарати. Справедливості заради, варто зазначити, що своїй ненависній дружині Ціолковський згодом не зраджував (хоча серед його учениць було достатньо прихильниць його таланту), тож остаточним циніком назвати його важко, скоріше, це романтик-ідеаліст, який розчарувався.
Загалом Ціолковські прожили в Боровську 12 років, протягом яких Костянтин Едуардович розробляв металевий керований аеростат (тобто дирижабль), детально описаний із кресленнями в книзі «Теорія і дослід аеростата, що має в горизонтальному напрямку подовжену форму» (1885-1886). Також у Боровську було написано статтю «Тривалість променевипускання Сонця» (1883), у якій Ціолковський описував механізм дії зірки та час життя Сонця.
Геній і стукачі
У нашій країні що в період Російської імперії, що в епоху СРСР, що зараз завжди було розвинене стукацтво заздрісних і недалеких громадян на більш обдарованих колег. Наприклад, 1919 року за доносом чекісти притягли Ціолковського з Калуги, де він тоді жив, на Луб’янку, проте за нього заступилася якась високопоставлена особа. Але стукали на нього і набагато раніше.
Товариші по службі в Боровську двічі доносили на Костянтина Директору народних училищ Калузької губернії Д. С. Унковському за його висловлювання про релігію. Після першого доносу надійшов запит про благонадійність Ціолковського. За нього поручилися майбутній тесть Євграф Єгорович і доглядач училища Толмачов. Другий донос надійшов за його наступника Філліпова, який негативно ставився до Ціолковського.
Сталася вкрай неприємна історія, яка цілком могла б мати місце і в сьогоднішній Росії. Ось так її описував сам учений у своїй автобіографії «Риси мого життя»:
«Я дуже захоплювався натуральною філософією. Доводив товаришам, що Христос був тільки доброю і розумною людиною, інакше він не говорив би такі речі: «Той, хто розуміє мене, може робити те саме, що і я, і навіть більше». Головне, не його заклинання, лікування і «чудеса», а його філософія. Донесли в Калугу директору. Директор викликає до себе для пояснень. Позичив грошей, поїхав. Начальник опинився на дачі. Вирушив на дачу. Вийшов добродушний дідок і попросив мене почекати, поки він викупається. «Візник не хоче чекати», – сказав я.
Затьмарився директор, і стався такий між нами діалог.
– Ви мене викликаєте, а коштів на поїздку в мене немає…
– Куди ж ви діваєте свою платню?
– Я більшу частину її витрачаю на фізичні та хімічні прилади, купую книжки, роблю досліди…
– Нічого цього вам не потрібно… Чи правда, що ви при свідках говорили про Христа те-то і те-то?
– Правда, але ж це є в євангелії Івана.
– Нісенітниця, такого тексту немає і бути не може!.. Чи маєте ви статки?
– Нічого не маю.
– Як же ви – жебрак наважуєтеся говорити такі речі!..
Я мусив обіцяти не повторювати моїх «помилок» і тільки завдяки цьому лишився на місці… щоб працювати».
У цій історії є все, що оточує нас і сьогодні: хамське й цинічне ставлення до вчених і вчителів – «жебраків» і «невдах», стоїцизм і самопожертва цих самих «жебраків» в ім’я науки й освіти, невігластво та нетерпимість начальства до інакомислення, заздрість і стукацтво колег та інше.
Не мета, а засоби
Широко відомі теоретичні та прикладні роботи Ціолковського у сфері аеродинаміки, літако- і ракетобудування, яких на той момент фактично ще не було. Він створив у себе вдома першу в Росії аеродинамічну лабораторію, зробив продувки найпростіших моделей і визначив коефіцієнт опору кулі, пластинки, циліндра, конуса та інших тіл. Його роботи лягли в основу праць батька російської авіації – М. Є. Жуковського. Ціолковський також створив схеми газотурбінного двигуна і поїзда на повітряній подушці.
Також учений запропонував для майбутнього ракетобудування старт ракети з естакади, можливі види пального для неї, газові рулі для управління польотом ракети, використання компонентів пального для охолодження зовнішньої оболонки космічного апарата (під час входу в атмосферу Землі), схему шлюзу для виходу у відкритий космос, схему орбітальної станції із працівниками, які постійно працюють в умовах невагомості та інше.
Також учений запропонував для майбутнього ракетобудування старт ракети з естакади, можливі види пального для неї, газові рулі для управління польотом ракети, використання компонентів пального для охолодження зовнішньої оболонки космічного апарата (під час входу в атмосферу Землі), схему шлюзу для виходу у відкритий космос, схему орбітальної станції із працівниками, які постійно працюють в умовах невагомості та інше.
Переклад на українську мову © Микола Красноступ
Бажаєте прочитати твори Костянтина Едуардовича Ціолковського?
Ви можете читати їх онлайн українською мовою або завантажити безкоштовно у форматі PDF на сторінці сайту “Наукова спадщина”.
Ви можете читати їх онлайн в оригіналі російською мовою або завантажити безкоштовно у форматі PDF на сторінці сайту “Научное наследие”.
Приємного прочитання!